ТО́ПЛЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти1. Піл під стінкою, брудний — страх! Під другою — коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (Тесл., З книги життя, 1949, 146); Сива пелена диму висіла під сволоком, у корчмі було холодно і вогко, як у давно не топленому житлі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 390); // то́плено, безос. присудк. сл. У нас не холодно.. Але ся благодать почалась тільки з вчорашнього дня. Тепер у мене ще не топлено, а вже 12°!! (Л. Укр., V, 1956, 218).
ТО́ПЛЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти2; // у знач. прикм. М’який, рідкий внаслідок нагрівання, плавлення. Молода, білоголова красуня відчула, що могла б змусити кожного з них випити жбан топленої смоли, не те що горілки (Ле, Наливайко, 1957, 239).
То́плене ма́сло — масло, приготовлене за допомогою топлення, нагрівання звичайного масла і виділення з нього залишків сметани. Привітавшись, заходилась [Меланія] разом з Онуфрієм викладати заховане під сидінням добро: горщик з топленим маслом,.. кошик з яйцями у січці, обгорнені шматтям слоїки з варенням, бідон з медом і ще якісь пакуночки та пакунчата (Вільде, Сестри.., 1958, 457).
ТО́ПЛЕНИЙ3, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти3. Обернувшись, комишанець побачив над собою смачне, повнощоке обличчя дядька Івана, його очі, переповнені чорним іскристим сміхом. Топлений, та не втоплений, вбиваний, та не вбитий… (Гончар, Бригантина, 1973, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 196.