ТОПТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. топта́ти й топта́тися. Ах, та тюремна служба!.. Вічний вид повзання перед властю, сцен брутальної самоволі, топтання людської гідності (Фр., II, 1950, 272).
◊ Топта́ння на [одно́му] мі́сці — відсутність руху, дії, розвитку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 198.