ТОРБЕ́ШНИК, а, ч., розм., рідко. Те саме, що жебра́к. — Все їм мало, оцим голодранцям.. Пропадом би ви пропали, торбешники вічні! (Гончар, II, 1959, 214); — Торбешники твої родичі, які не мають за що приїхати до нас (Стельмах, І, 1962, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 200.