ТО́РГАННЯ, я, с. Дія за знач. то́ргати й то́ргатися. Сторож не почув одноразового торгання [дзвінка] (Фр., VI, 1951, 428); Чулося — грюкіт чимсь важким у двері десь усередині, торгання, скрегіт меблі, бряжчання шибок і глухий гул… (Головко, І, 1957, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 201.