ТО́РГАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех. Тягнути ривками, посмиками, різкими рухами; шарпати. Тітки довго стукотіли та торгали дверима, аж замок та засув дзижчав (Н.-Лев., IV, 1956, 239); Наполеон перестав писати і замислився. В голові настирливо дзвеніло, ніби хтось торгав туго натягнуту струну над вухом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 90); // Ворушити, смикати, термосити. Застогнала Єлена й обвисла на воринню [воринні] непритомна. Прибіг малий Олексик, торгає… (Хотк., Довбуш, 1965, 175); // Тріпати, шарпати (про вітер). На вулиці вітер ухопив її в свої холодні обійми, торгав поли її кафтана, сипав їй у лице грудками глини, але вона не чула нічого (Фр., І, 1955, 78); І торгав [вітер], і підносив криси високих капелюхів та розгортав поли одягу парубків, що йшли вулицею (Кобр., Вибр., 1954,164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 201.