ТО́РГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до то́ргати. Торгнув [капітан] дзвінок, щоби розбудити сторожа (Фр., VI, 1951, 428); Сергій Іванович кинув перо, торгнув стільцем і звівся з-за столу (Головко, І, 1957, 453); Клацнув замок, торгнув паровоз, поїхали… (Ю. Янов., І, 1954, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 201.