ТОРГО́ВКА, и, ж., розм. Жінка, що займається дрібною приватною торгівлею; крамарка. Побачила раз жінка, що торговки коло церкви буханці та коржі продають та добрі гроші беруть, дай, думає, і я (Україна.., І, 1960, 237); — Подумаєш, господиня: за літо сорок один трудодень заробила в жнива. Аби-то в колгоспі лічитися, торговка нещасна (Ле, В снопі.., 1960, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 202.