ТОРОХКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. торохкоті́ти та звуки, утворювані цією дією. День-другий, і мури та грати, міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торохкотіння, метушня, — все лишилося десь за мною (Вас., Вибр., 1950, 46); За нашою машиною, як і раніше, торохтить мотоцикл. Десь на півдорозі не чути стало торохкотіння (Панч, На калин. мості, 1965, 290); Десь здалека зачулось торохкотіння кулемета (Досв., Вибр., 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 207.