ТОРФ, у, ч. Суцільна маса, що утворюється в болотах і являє собою скупчення напіврозкладених рослинних решток із домішкою мінеральних частинок (піску, глини тощо); належить до горючих корисних копалин, а також використовується як добриво. Україна має величезні запаси торфу, загальна площа якого перевищує 2-2,5 млн га (Вісник АН, 4, 1949, 11); — От ми і знайшли торф біля Морозенкового озера (Стельмах, І, 1962, 348); Ефективність торфу як добрива залежить від наявності в ньому певних поживних речовин, а також від його кислотності (Колг. Укр., 9, 1959, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 210.