ТОРФО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до торф. Торфовий порошок; // Який містить у собі торф. Як показала практика, не можна добитись постійної і високої родючості торфових грунтів без травосіяння (Хлібороб Укр., 8, 1968, 12); // Такий, де є поклади торфу. А на спадистому березі, недалеко від торфових островів, ховалась зграя журавлів (Трубл., І, 1955, 80); На торфових болотах добувають торф (Фіз. геогр., 5, 1956, 54); // Зробл. із торфу, з домішкою торфу. Одним із найважливіших заходів догляду за посівами льону є мульчування їх торфовою кришкою, щоб запобігти утворенню грунтової кірки (Техн. культ., 1956, 61); Торфовий брикет; Торфовий компост; // Добутий з торфу способом перегонки. Торфовий дьоготь; Торфові смоли.
2. Стос. до добування й перероблення торфу. Збільшити за п’ятиріччя випуск устаткування для механізації торфової промисловості не менш як у 2 рази (Директ. XX з.., 1956, 19); У Житомирській області торфоаміачні (гумінові) добрива виготовляють на торфових підприємствах (Колг. Укр., 5, 1962, 22); Торфове господарство; // Признач. для добування й перероблення торфу. Торфовий комбайн.
3. Який працює на торфі. Торфова електростанція.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 210.