ТОРЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що сторчкува́тий. «Неодмінно щось буде. Гадюка є в пазусі. Може й не Одарка, а оцей рідкобровий Шарапа з торчкуватим вусом? Іч, як скалиться усмішкою» (Ле, Ю. Кудря, 1956, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 211.