ТО́СКНО, рідко. Присл. до то́скний. Лиш ген-ген.. тужно, тоскно, мелодійно грає гуцул на трембіті… (Хотк., II, 1966, 33); // у знач. присудк. сл. Од того жалібного виття і нявчання тоскно стало на серці у Марка (Трубл., Мандр., 1938, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 212.