ТОСТ, у, ч. Коротка застільна промова з побажанням чогось і пропозицією випити чарку на честь кого-, чого-небудь. Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости (Фр., VI, 1951, 211); Звільнена від пут гімназичного режиму, молодь поводилася буйно.. Співали пісень, виголошували тости (Кол., Терен..,1959, 146).
Запропонува́ти тост див. запропонува́ти.
◊ Підійма́ти (підніма́ти, підійня́ти, підня́ти, підно́сити, піднести́ і т. ін.) тост — висловлюючи певне побажання, пропонувати у зв’язку з цим випити, а також пити після такого побажання. Коли піднімали тост за здоров’я молодих, він [Альфред] зводився, обтирав серветкою губи, уклонявся на всі боки і знову брався за їжу (Вільде, Повнол. діти, 1960, 323); Підношу з повним кухлем Я тост за береги Дніпра (Рильський, II,1960. 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 212.