ТОТО́ЖНИЙ, а, е. Такий самий, однаковий з чимсь, цілком подібний до чогось, схожий один з одним за своєю суттю й зовнішніми ознаками та виявом. Тотожним бути й відрізнятися — в цьому життя живого суть (Тич., II, 1957, 143); Переломні моменти в розвитку культури та в економіці й суспільних відносинах не завжди тотожні (Еллан, II, 1958, 176); Так от і в віршах моїх ти всюди побачити можеш Спільних багато значків і висловів навіть тотожних… (Зеров, Вибр., 1966, 148); Яків ловить себе на тому, що його думки про економії збігаються з думками старшого брата. Невже їхні погляди цілком тотожні? (Стельмах, І, 1962, 326); // Відповідний чому-небудь, цілком схожий на щось. Скрізь розкотився стон [стогін] тяжкий, Стон, громові тотожний (Граб., І, 1959, 420); Твої [Джамбула] слова уста шептали кожні, народній правді рівні і тотожні (Голов., Поезії, 1955, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 213.