ТО́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до то́чка 1, 2. Який був дужий і чистий [батько]. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі (Довж., Зач. Десна, 1957, 478).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 213.