ТРАВМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Завдавати травми кому-, чому-небудь. Вона [машина «Запорожець 968 А»] має травмобезпечне кермо. В разі зіткнення, удару воно не травмує водія (Роб. газ., 14.XII 1974, 2); Травмувати нервову систему; Травмувати ногу; Вперше її обпалила страшна думка: а може, й справді її батько чимсь заплямував себе? Може, дядько навмисне, щоб не травмувати її, приховав це від неї? (Баш, Надія, 1960, 183); В багатьох випадках така подія [розрив між батьком і матір’ю] в житті сім’ї травмує дітей (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 221.