ТРАНЗИ́СТОР, а, ч.
1. Напівпровідниковий прилад для підсилення, перетворення та генерування електросигналів. Останніми роками на шахтах, небезпечних за пилогазовим режимом, впроваджено іскробезпечні диспетчерські комутатори на транзисторах (Роб. газ., 29.IV 1966, 2).
2. Портативний радіоприймач, зроблений із застосувуванням таких приладів. Вбігає Гарасим. У руці транзистор з витягнутою антеною (Підс., Жарти.., 1968, 22); Дніпропетровський радіозавод почав серійний випуск мініатюрного радіоприймача «Юпітер». Транзистор добре зарекомендував себе і користується великим попитом (Рад. Укр., 9.I 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 229.