ТРАПЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ТРА́ПИТИСЯ, иться, док.
1. Відбуватися, діятися, ставатися. Так отак-то Трапляється в світі: Думав жити, поживати Та бога хвалити, А довелось на чужині Тілько сльози лити! Більш нічого (Шевч., II, 1953, 106); Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька, та й те траплялось дуже рідко (Н.-Лев., II, 1956, 329); — В житті людини можуть траплятися такі випадки, що без болю їх згадувати не можна (Тют., Вир, 1964, 166); Тихо й нудно і спека пекельна… Нікуди вже далі — ось-ось має щось трапитись (Вас., І, 1959, 123); Коли було розвантажено вже більше половини ешелону, несподівано трапилася затримка (Собко, Серце, 1952, 8); // Бувати, бути (не раз, іноді). Останніми днями я менше буваю на людях; хоч трапляються вечори, коли Олексій Максимович читає свої нові речі — і тоді я знову у товаристві (Коцюб., III, 1956, 410); // безос. Хати стоять густо, неначе туляться одна до однієї. Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин довжини (Н.-Лев., II, 1956, 401); // тільки мин. ч., безос., у знач. вставн. сл. Бувало. А коли, траплялося, випивав, то не було біди гіршої від нього. Кидався на людей з сокирою, заводив бійку вже без найменшої причини (Хотк., II, 1966, 162); // Випадати, видаватися. Рідко траплявся такий щасливий рік, щоб не було пожежі в місті (Н.-Лев., І, 1956, 50); — Передай, що за годину її [вогневу точку] буде знищено, — наказував Козаков посильному.. Він просто сам ласий був до такого шматка. Він аж тремтів увесь, коли траплявся такий небезпечний випадок.., де можна було дати волю своїй винахідливості, умінню, хоробрості (Гончар, III, 1959, 105); — А тут, коли б ти знала, Явдохо, яка нам пригода трапилась, — перервав Кирило нудне мовчання (Мирний, III, 1954, 72).
2. Випадково виявлятися, бути; зустрічатися, попадатися. Траплялися нам чудові воли — Ярема Неділька продавав (Вовчок, VI, 1956, 276); — У таких хлопських тостах трапляється якась наївна поезія, щось таке щире, дитяче… (Л. Укр., III, 1952, 673); Знову вийшли на дорогу. Тепер за селом їм раз у раз траплялися назустріч румуни й бессарабці, що везли волами наших поранених (Гончар, III, 1959, 14); Трапилося сліпій курці зерно, та й те порожнє (Укр.. присл.., 1955, 280); — Жіночка трапилась ласкава, просто-таки воскова, теща — золото (Збан., Єдина, 1959, 137); // безос. Скільки Степан Васильович не перечитав книг, скільки не чув легенд, а щоб так тяжко і потворно сходились поетична вигадка і жорстокість життя — не траплялось (Стельмах, І, 1962, 586).
◊ Трапля́тися (тра́питися) під ру́ку (ру́ки) див. рука́.
3. тільки док. Несподівано з’явитися, прийти. Тут самим нічого їсти, а, борони боже, трапиться гість, тоді чим хоч приймай… (Коцюб., І, 1955, 90); А то перед вечором раз трапивсь у хату до нас книгоноша (Тесл., З книги життя, 1949, 172); Ант одіклав свої стріли й залізця, встав і пішов до дверей хижі, розчинив їх і одступив набік, щоб кожен, хто трапився б у цю годину, міг зайти й сісти до вогнища (Скл., Святослав, 1959, 9).
4. безос., перев. з інфін. Мати нагоду, можливість; доводитися, приходитися (у 6 знач.). Ніде мені не траплялось бачить такої ясної зеленої трави, такого густого зеленого листу на дереві, як у Карпатах (Н.-Лев., II, 1956, 389); [3ахарко:] Балакав ти коли з Степанидою? [Василь:] Траплялось… (Кроп., II, 1958, 136); Ще не траплялось бачити ніколи. Як плачуть, опадаючи, квітки (Воронько, Тепло.., 1959, 171); Не плюй в колодязь: трапиться води напиться (Номис, 1864, № 4478); — У мене нема ніякого вулика! — презирливо майнула крильцями бабка. — Це тільки ви, прості робочі бждоли, примушені працювати день і ніч, а я літаю, де схочу, засну, де трапиться (Ів., Про бджілку.., 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 236.