ТРАСУ́ЮЧИЙ, а, е. Який має видиму траєкторію польоту, який під час польоту лишає світни́й або димний слід. Висіли сліпучі ліхтарі, били зенітки й кулемети, трасуючі кулі простягали до неба золоті шнури… (Вишня, I, 1956, 313); Трасуючі снаряди прошивали повітря (Ткач, Моряки, 1948, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 237.