ТРА́УР, у, ч.
1. Глибока скорбота, спричинена смертю кого-небудь або суспільним, загальнонаціональним лихом, яка виражається певними загальноприйнятими знаками. 26 січня 1924 р., в дні глибокого всенародного трауру, відкрився II з’їзд Рад СРСР. Перше засідання з’їзду було присвячене пам’яті В. І. Леніна (Іст. УРСР, II, 1957, 256); Чорний колір у багатьох народів символізує смерть, траур (Наука.., 2, 1958, 46).
2. Чорний одяг або особливі знаки на одязі, прапорах, портретах та ін. як символ глибокого суму. Проти мене сиділа якась.. удовиця в траурі (Н.-Лев., II, 1956, 390); Ти була в білій сукні, а на рукаві чорніла пов’язка.. — А по кому ви носите траур? — По нашому Францішеку (Гончар, І, 1954, 426); В уяві знов стоїть та чорна дата і образ твій [С. М. Кірова], до болю рідний нам, і траур над снігами Ленінграда й над краєм сім, і гнів в серцях до дна (Сос., І, 1947, 98); * У порівн. Графиня, вся в чорному, наче в траурі по своїй минулій красі, мовчки дивилася на Лукію (Донч., III, 1956, 44); Нерівна чорна лінія валки, мов траур, розсікає синювато-рожеве безмір’я снігів і наближається до вершників (Стельмах, І, 1962, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 238.