ТРАЄКТО́РІЯ, ї, ж. Безперервна лінія, яку описує тіло або його точка під час руху. В атмосфері Сонця по різних заплутаних траєкторіях з великими швидкостями рухаються величезні хмари світної сонячної речовини (Наука.., 7, 1958, 45); Якщо безперервно відмічати положення рухомого тіла в просторі точками,.. то дістанемо лінію, яка називається траєкторією руху (Курс фізики, І, 1957, 13); // У балістиці — лінія польоту снаряда, кулі, міни тощо. Торрічеллі вивчав рух тіл, кинутих під різними кутами до горизонту, і довів, що траєкторії гарматних ядер, викинутих з однаковою швидкістю, але під різними кутами, є параболи, вписані в іншу параболу (Наука.., 10, 1958, 46); Максим Колиберда натрапив-таки каменюку і пошпурив на Данила. Камінь виписав круту траєкторію в чистому небі і влучив Данилові в брову (Смолич, Мир.., 1958, 10); Було видно, як міни, мов чорні риби, зробивши в блакиті найкрутішу траєкторію, шугнули в саму гущу німців (Гончар, III, 1959, 117); * Образно. Їх життєва траєкторія раптом піднеслася вгору на височінь, про яку ніхто з них не мріяв (Сміл., Зустрічі, 1936, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 225.