ТРЕМТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.). Білочка примостилася в дуплі тремтливої осики (Ів., Опов., 1949, 193); В тії калини на зорі Нахилиш ти тремтливу гілку І з неї виріжеш сопілку… (Забашта, Квіт.., 1960,75); Десь угорі, мало не під самими зорями лопотіло його [осокора] тремтливе листя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 40); // Який нервово, від хвилювання, холоду тощо здригається, рухається. Тремтливими пальцями Максим потирав скроні (Рибак, Час.., 1960, 433); Підступила [Галя] і подала, певне з холоду, тремтливу дівочу руку на привітання (Ле, Право.., 1957, 156); // Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.). Немовби бачу я шушенську довгу ніч, Бори, пронизані тремтливими вогнями, І хату рублену, де молодий Ілліч Пером безтрепетним писав «Проект програми» (Рильський, III, 1961, 309); Високе вогнище заливає тремтливим червонястим світлом велику галявину (Коз., Сальвія, 1956, 120); За річкою у тремтливому мареві розстилався рідний край (Гончар, III, 1959, 10); // Переривчастий, дрижачий, нерівний (про голос, звук). Дід ішов і співав. І ся немудра стареча пісня, тремтливий голос, і сей темний силует церкви.. — все те творило гармонію тихої гуцульської ночі (Хотк., II, 1966, 136); І поїзд пішов. Відгуркотів. Стало тихо-тихо. І раптом, немов десь під землею, народився тремтливий звук.. То загув на шахті гудок (Ткач, Плем’я.., 1961, 266); // Який посилено б’ється (про серце). Тремтливе серце.
2. перен. Боязкий, полохливий. Тремтливі козулі.
3. перен. Пройнятий внутрішнім, душевним хвилюванням; схвильований. Тремтливе чекання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 244.