ТРЕМТЛИ́ВО. Присл. до тремтли́вий. Жита заваготіли тремтливо (Тич., III, 1947, 40); В саду ще тремтливо догоряли останні промені, а вже в кутку поміж вишнями синіли надвечірні сутінки (Кочура, Родина.., 1962, 7); Чоловіки й жінки, старі й підлітки стояли збитими гуртами на вулицях та воротах і тремтливо дивились на скривавлене небо (Козл., На переломі, 1947, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 244.