ТРЕМТЯ́ЧЕ. Присл. до тремтя́чий 2. І вже десь у кущах стоять капелани, мов діти, пожар запаливши тремтяче ноти в руках стискають (Вас., Незібр. тв., 1941, 66); Ти проводила лівицею по моєму волоссі незручно і трошки тремтяче (Л. Укр., III, 1952, 683).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 244.