ТРИБУ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трибу́на. Генерал Гроулі підійшов до спеціально зробленої невисокої трибунки, зійшов на неї і прибрав величну позу (Собко, Серце, 1952, 86); — З усіх архітектурних споруд одна стоїть… маленька дерев’яна трибунка, видно, до Жовтневих поставили (Гончар, Тронка, 1963, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 251.