ТРИ́ПЛЕКС, ч.
1. род. у. Тришарове скло, яке складається з двох листів звичайного скла та з прошарку прозорого пластичного матеріалу, що склеює їх. Полівінілацетати є сировиною для виготовлення триплексу — органічного скла, яке не дає при руйнуванні осколків (Рад. Укр., 18.ІІ 1964, 2).
2. род. а. Засклені таким склом віконця-щілини в танку тощо. Тільки тоді, коли небезпечний танк підходив зовсім близько, він починав бити по триплексах, намагаючись засліпити машину (Перв., Дикий мед, 1963, 465).
3. невідм. Уживається як складова частина назв різного роду пристроїв, сполук і т. ін., які складаються з трьох самостійних частин, елементів. Триплекс-процес.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 266.