ТРИЧЛЕ́Н, а, ч. Алгебраїчний вираз, що складається з трьох одночленів, поєднаних знаками додавання або віднімання. Вираз, що складається з двох членів, називається двочленом, з трьох членів — тричленом і т. д. (Алг., І, 1956, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 269.