ТРОПА́К, а́, ч. Український народний танець, за характером виконання близький до гопака. — Постав мені закаблучки з високого лубка, Щоб я браво танцювала тропака (Чуб., V, 1874, 105); Одяглась [Орися], як на свято, і почала танцювати перед своїм чоловіком. Він так втішився, так звеселів, що зразу скочив з печі і, здоровий, пішов тропака посеред хати (Казки Буковини.., 1968, 121); // Музика до цього танцю. Настя сіла за фортеп’ян і, поглядаючи на убрання, переграла.. чотири польки та.. тропака (Н.-Лев., III, 1956, 244).
Вибива́ти (би́ти, сади́ти, утина́ти і т. ін.) тропака́ — танцювати тропака завзято, з запалом. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука і вибивало тропака (Стор., І, 1957, 398); Уда́рити (утну́ти т. ін.) тропака́ — почати танцювати тропака завзято, з запалом. Іде [Матвій] й співає, а де калюжа, тут і вдарить тропака (Кв.-Осн., II, 1956, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 283.