ТРОС, а, ч. Канат з рослинного або штучного волокна, а також із сталевого дроту. Три машини, що поїхали повз озеро за спортивною машиною, повернулися, ведучи її на тросі (Смолич, І, 1958, 100); Коли це раптом обірвався сталевий трос, і швидка течія понесла пором до страшного водоспаду (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 59); З висоти щогли спадає якийсь обірваний трос, бовтається в повітрі (Гончар, Тронка, 1963, 236); [Волошин:] Оці вагонетки на дамбу самі по тросах ходитимуть (Баш, П’єси, 1958, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 284.