ТРОЮ́ДИТИСЯ, диться, недок., розм. Зазнавати подразнення, запалення і т. ін.; ятритися. * Образно. — Може б, якось заспокоїлася з часом, може б, навіть і забула (в наші часи якось не випадає вірити в вічну любов!), якби не тії ролі з їх брехнею і правдою, а так рана раз у раз троюдилась… (Л. Укр., III, 1952, 705).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 287.