ТРОЄЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто одружився втретє або перебуває в шлюбі з трьома жінками одночасно. Так вони у холодочку І проводили жнива, — Обіймала троєженця Ні дівчина, ні вдова… (Воскр., З перцем!, 1957, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 280.