ТРУДОВИ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що працьови́тий. — Еге, пустіть свою Настю до Гната, він чоловік тихий, трудовитий… (Коцюб., І, 1955, 51); Василь людина наполеглива, трудовита (Коп., Лейтенанти, 1947, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 296.