ТРУХЛЯ́ТИНА, и, ж., рідко. Те саме, що трухля́вина. Покої були дуже старі: в їх тхнуло трухлятиною (Н.-Лев., І, 1956, 410); — А з човнів підсунемо ми їм [панам] саму трухлятину, що й на дрова не придатна (Тулуб, Людолови, II, 1957, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 304.