ТРУ́ХНУТИ, не, недок. Те саме, що трухля́віти. * Образно. Серце трухне, і не знаю, для кого і для чого я живу (Барв., Опов.., 1902, 278).
ТРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і чим, однокр. Те саме, що трусну́ти. Яблука поспіли; він трухнув [дерево], — всі осипались (Сл. Гр.); Василь трухнув головою, мов струхуючи [струшуючи] з себе важкі якісь, неприємні думки (Хотк., І, 1966, 100); Командир з ремінцем через плече вийшов з-за столу, підняв нарівні з собою Василька й поцілував,.. а Стародубові потис руку. — За сина дякую! — сказав і ще раз трухнув його руку (Панч, Гарні хлопці, 1959, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 304.