ТРЮМО́, невідм., с.
1. Високе стояче дзеркало. Просто дверей — «шикарне» трюмо. Зараз перед ним Наталя, Данюшина жінка, зачіску поправляє (Головко, II, 1957, 45); Хлопець стояв перед трюмо з мохнатим рушником за плечима (Вол., Місячне срібло, 1961, 7).
2. архт. Простінок між вікнами, звичайно прикрашений орнаментом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 304.