ТРЯСОГУ́ЗКА, и, ж.
1. Невеликий птах ряду горобиних з довгим рухливим хвостом. Де не взялась трясогузка. Киваючи довгим хвостом, вона.. побігла стежкою, як миша (Донч., V, 1957, 67); З китиці очерету пурхнула на траву трясогузка, підстрибом побігла бережком (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 580).
2. перен., розм. Про вертляву, несерйозну жінку. Дівчата, вони ж, нехай там хоч що, — ..трясогузки! (Смолич, Мир.., 1958, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 305.