ТРІЙЧА́ТКИ, ток, мн. Те саме, що трійча́та. Як ішов [Давид] у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах (Головко, II, 1957, 135); Тут він на мене з ножем. Вибив я трійчатками з його руки ніж, i зчепились ми, качаємось по землі (Мур., Бук. повість, 1959, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 271.