ТРІО́ЛЬ, і, ж., муз. Тричасткова ритмічна фігура в музиці двочасткового розміру; група з трьох ритмічно однакових нот, що дорівнюють за загальною довготою двом нотам того ж написання. Превалюючим елементом у них [думах] є музична декламація (речитатив), і лише в закінченнях періодів мелодійний фактор переважає, даючи нам широко розвинену каденцію з барвистими тріолями та мелізматичними прикрасами (Іст. укр. музики, 1922, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 272.