ТРІ́ПНУ́ТИСЯ, трі́пну́ся, трі́пне́шся, док. Однокр. до трі́патися 1, 2. Сахновський одімкнув двері й міцно взяв її об руку.. Була тріпнулась, та стиснув дуже й глянув з погрозою (Головко, II, 1957, 176); Вік прокракав [крук] так розпучно.. А сидів — не ворухнеться, Пером злегка не тріпнеться… (Граб., І, 1959, 463); Вона так привітно виглядала своїми чорними очима, що й кам’яне серце тріпнулося б, уздрівши таку красуню (Мирний, III, 1954, 286); * Образно. Тепер навколо носа лакея лихими зморшками тріпнулася злість (Стельмах, І, 1962, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 273.