ТРІСКОТНЯ́, і́, ж., розм.
1. Безперервний або тривалий тріск. Робітники.. з тріскотнею вивертали недорубані гілляки, ламали тички (Коцюб., І, 1955, 216); — Гасіть! Де Одарка? ..Але за тріскотнею полум’я нічого не вчув (Ле, Вибр., 1939, 150); Тріскотня мушкетів не долинала до них (Тулуб, Людолови, II, 1957, 111).
2. перен. Балаканина, письмовий текст, розраховані на зовнішній ефект. Без художніх образів вірш не має сили емоційного впливу, перетворюється в тріскотню й неприємно вражає читача (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 127); Партія веде рішучу боротьбу проти непотрібної тріскотні і парадності (Ком. Укр., 11, 1965, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 276.