ТРІУМФА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до тріу́мф 1. Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, завжди величніше путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний (Л. Укр., І, 1951, 189); Переділіться знову — супокійний Хай буде кожному під сонцем кут. Не йдіть з царями в тріумфальнім ході І власну путь до щастя прокладіть (Зеров, Вибр., 1966, 454); // Побудований на честь якогось тріумфу, перемоги, торжества.
Тріумфа́льна а́рка див. а́рка; Тріумфа́льні воро́та див. воро́та.
2. Який супроводжується надзвичайним успіхом, тріумфом (у 2 знач.); переможний, урочистий. Тріумфальним маршем ішли в ці дні червоні війська через весняний квітуючий Крим (Гончар, II, 1959, 84); Радянська влада йшла тріумфальним походом по всій нашій землі (Цюпа, Україна.., 1960, 43); // Який виражає тріумф, радість перемоги. Знов ріг мисливський грає над борами І кида в небо тріумфальний клич (Рильський, І, 1956, 84); Раптом хтось подав від дверей знак, і в оркестрі пролунав тріумфальний звук сурми (Дмит., Наречена, 1959, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 278.