ТРІУМФА́ЛЬНО. Присл. до тріумфа́льний 2. Гастролі М. К. Заньковецької в театрі «Пассаж» закінчились тріумфально (Минуле укр. театру, 1953, 118); Переможними залпами відгриміла Велика Вітчизняна війна. Тріумфально пройшли радянські танки по вулицях Будапешта і Праги, Варшави і Берліна (Знання.., 9, 1974, 3); Якусь хвилину робітники дивилися на інженера захоплено, а інженер на них — тріумфально (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 278.