ТУБЕРКУЛЬО́З, у, ч., мед. Інфекційне захворювання, що викликається особливою бацилою, т. зв. паличкою Коха, і вражає різні органи (здебільшого легені) людини і деяких тварин. Недавно оселився тут один галичанин, слабий на туберкульоз, якого я знаю з Карпат (Коцюб., III, 1956, 408); Встиг він побувати у симбірській в’язниці, де в’язнів косив туберкульоз (Чорн., Визвол. земля, 1959, 98); Соснові лісові масиви.. дуже добре позначаються на лікуванні таких захворювань, як туберкульоз легень (Наука.., 9, 1956, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 309.