ТУГЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить тугий. Я витяг гроші, тугеньку пачечку карбованців, заплатив жінці полтиник і пішов (Чаб., За півгодини.., 1963,8); Через півтора року повернувся додому Йосип, якого червоні брали в обоз, гульк — а в колисці тугенький, мов гарбузик, хлопчик гойдається, ніжками на Йоньку свариться (Тют., Вир,1964, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 310.