ТУГОДУ́М, а, ч., розм. Те саме, що важкоду́м. — Почекай, потім… — каже він і схиляється над аркушем, на якому видно лише кілька рядочків. Ігор — тугодум. Непокірливі слова чомусь тікають од нього (Жур., Нам тоді.., 1968, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 311.