ТУ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм., рідко. Напружуватися, робити фізичні зусилля. — Або ще заставлять кнехти зрушувати з місця, так ти подивися пильніше: яка там основа,.. А то інший, довірливий, почне над тими тумбами тужитись, аж очі йому рогом вилазять (Гончар, Тронка, 1963,339); * Образно. Пробує рятуватись [кльоц], як може. Завертає убік, пнеться, тужиться (Хотк., II, 1966, 330); // Докладати зусиль, намагаючись що-небудь зробити. Чоловічок закліпав кролячими очицями, тужачись щось згадати (Панч, О. Пархом., 1939, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 313.