ТУЙ, ТУЙ-ТУ́Й, підсил. част., діал. Ось, ось-ось. Здавалося, що туй-туй виступлять сльози на його старечих.. очах (Фр., VIII, 1952, 142); — Ви сьогодні розсіяні, панно Наталю. Перше губили ви брошку, а тепер не бачите, що колесо брички туй-туй захопить вашу сукню (Коб., III, 1956, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 314.