ТУМА́НИ́ТИ, а́ню́, а́ни́ш, недок., перех.
1. Робити щось непрозорим або невиразним. Свічка зовсім нагоріла: довгий гніт, наче палець, виглядає з синьої горошини світу і туманить і без того сумні померки хати (Мирний, III, 1954, 339); Ах, вітре осінній, Туманиш Недавно ясний виднокруг (Дор., Серед степу.., 1952, 93).
2. Застилати, заволікати очі або потьмарювати зір, погляд, очі (про сльози і т. ін.). Сльози туманили їй очі, але вона гордо, болісно зсунула брови і зважливо одвернулась од вікна (Л. Укр., III, 1952, 583); Чад туманив очі (Хотк., II, 1966, 193); Важкі спомини снують у голові, туманять зір (Зар., Світло, 1961, 16); Біль стискував горло, туманив очі (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 27).
3. перен., перев. у сполуч. із сл. голова, розум. Позбавляти ясності думки, злегка потьмарювати свідомість (про хвилювання, сильний біль і т. ін.). Слова мішалися з поцілунками і туманили обох так само, як і поцілунки… (Гр., II, 1963, 132); У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки; конопляний дух Аж голову туманить (Рильський, III, 1961, 294); Голову туманив легкий хміль (Ткач, Плем’я.., 1961, 174); // Перешкоджати правильному сприйманню дійсності, нав’язуючи, поширюючи хибні твердження, помилкові уявлення і т. ін. [Степан:] В темряві бродите, і вас, як сліпців, напасники куди хтять пхають,.. туманять ваш бідний розум страхами (Стар., Вибр., 1959, 385); — Мотре! не тумань ти голови моєї: розкажи по-людськи, — що там таке? (Мирний, І, 1949, 135); — Вони [робітники] починають розуміти, що їх довго дурили, туманили їм голову всякими казками (Кол., Терен.., 1959, 354); // Дурити, морочити кого-небудь. Ми, дівчата, ізглядуємось: чого там панночки нашої не навчено! а найбільш, бачця, людей туманити! (Вовчок, І, 1955, 105); Стоїть бідне циганятко, Холод каменить, А старий пішов до хати Людей туманить (Рудан., Тв., 1959, 170); // Робити невиразним, нечітким. Пошуки своєї манери несумісні з манірністю. Адже манірність не тільки туманить зміст, вона несе фальш, неприродність, кокетування словом (Літ. Укр., 22.Х 1965, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 317.