ТУМАНО́ЧОК, чку, ч., нар.-поет. Пестл. до тума́н1 1. А від того туманочку Світа не видати… Тяжко-важко на чужині Родину зібрати (Укр.. лір. пісні, 1958, 432); Ні, не дави, туманочку! Сховай тілько в полі, Щоб ніхто не знав, не бачив Моєї недолі!.. (Шевч., І, 1963, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 319.