ТУ́МБОЧКА, и, ж.
1. Невелика, невисока шафка, яку звичайно ставлять біля ліжка. Біля самого ліжка на тумбочці стояв маленький кошик з свіжими синіми квітами (Гончар, III, 1959, 320); Після обіду й відпочинку курсанти, взявши з тумбочок підручники, йшли знову до класів (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 24); Прокинувся [Гонтар], коли в кімнаті вже всі спали. Тільки на одній його тумбочці під зеленим абажурчиком блимала лампочка (Баш, Вибр., 1948, 50).
2. Те саме, що ту́мба 1, 3. Челкаш перейшов через дорогу і сів на тумбочку проти дверей шинку (Горький, Опов., перекл. Хуторяна. 1948,16); Андрій не пам’ятає, як він дійшов до трибуни, схожої на високу тумбочку (Гур., Наша молодість, 1949, 138); За сигналом суддівського свистка на стартові тумбочки стають вісім спортсменок (Веч. Київ, 23.ХІІ 1968, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 319.